Історія школи

Історія Велетенської ЗОШ

    Невпинно пливе час. Спливає рік за роком, десятиліття за десятиліттям, змінюються епохи, люди, історичні події. І ось з плину часу виринає Велетенська школа…

    Багато втрачено, забуто, зтерто з пам`яті,згоріли архіви під час війни, багато імен вчителів та учнів пішло з історією у небуття. Та дещо за допомогою спогадів старожилів села, колишніх та нинішніх вчителів вдалося відтворити.

  Історія розвитку Велетенської школи нерозривно пов`язана з історією розвитку радгоспу «Городній Велетень». Спочатку в радгоспі будувались виробничі приміщення та житло для працівників. Діти ж робітників навчалися у семирічній школі с.Кізомис. З року в рік росла питома вага радгоспу збільшувалась і чисельність населення, саме тому виникла потреба відкрити в радгоспі школу.

   В серпі 1936 року на прохання дирекції радгоспу та батьків було відкрито початкову школу. Для її розташування радгосп виділив двокімнатну квартиру в одному з найкращих будинків на центральній садибі, було закуплено меблі.

    У 1936-37 навчальному році в школі навчається 31 учень. Школа була двокомплектною 1-3, 2-4 класи. Першим учителем та завідуючим був Кривошеїн Дмитро Іванович – людина з великим педагогічним стажем і спеціальною середньою освітою.

 У наступному році навчається вже 39 учнів, а Дмитро Іванович відкриває музичний гурток (вчить дітей грати на гітарі та співати). В цьому ж році було відкрито піонерську кімнату (Постишевську). Першою вожатою була комсомолка Поліна Шанько. Ця кімната згодом стала центром позакласної роботи.

     У 1938-39 році в школу приходять нові вчителі – Самойленко О.К. (вчитель першого класу) та Супруненко Є.І .(вчитель 3 класу).  Компект 2-4 класи веде Кривошеїн Д.І. Вже в ці роки влітку працювала піонерська бригада на полях радгоспу, її бригадиром був Тюрін П.І. та Сілін А.Д.

 В наступному році в школу приходять нові вчителі – Кравченко Т.І. та Петрієнко Н.І. Матеріальна база школи залишається без змін.

   З початком Великої Вітчизняної війни навчання у Велетенській школі припинилося, дітей знову возили до Кізомиса.

  У 1944-45 році, після звільнення, відновилось і навчання,школу відвідує 38 учнів, якими опікуються вчителі зі спеціальною середньою освітою Карташова К.М. та Чайка Д.В. Школа знаходилась  в барачному приміщенні з земляною підлогою та опалювалась очеретом. До обіду учні були в школі на уроках, а після занять йшли разом з дорослими в поле засипати окопи, допомагати в сільськогосподарських роботах.

   У 1947 році школу розмістили в 4-х кімнатах бараку. Було придбано на 2 класи парти, дошки, глобус, карти.

   У 1949-50 навчальному році Велетенську початкову школу було реорганізовано в ростучу семирічку: відкрито 5 клас, в ній вже навчається 82 учні й працює 8 вчителів. Радгосп виділив школі 2 квартири в новому будинку під класи, придбав парти, столи, шафи. Директором школи було призначено Жуковського Михайла Івановича.

   У 1951-52 році школа стає повною семирічкою. Саме в цьому році був випуск семикласників (32 учні).

     Вчитель Валентина Тихонівна Резніченко згадує про цей час: « Приїхала я до радгоспу у 1951 році, закінчивши Херсонське педучилище на відмінно. Школа була розміщена в кількох приміщеннях зроблених з камишаі глини. Вчилися у дві зміни, а ввечері працювала вечірня школа. У 1954 році був випуск з «Шикарної» школи ( зараз там магазин та аптека). Директором школи був Жуковський Михайло Іванович, він читав російську мову та літературу. Михайло Іванович був людиною доброю, уважною, вмів згуртувати колектив в усіх складних умовах, тому колектив жив однією сім`єю».

      З вдячністю згадують вчителі цих років директора радгоспу Столпера С.М. Учитель був у нього на першому місці. В перший день приїзду молодого спеціаліста приходив довідатись хто приїхав, як розмістилися. При потребі розміщав у себе вдома, слідкував за ходом ремонту будинків для новоприбулих.

       У 1953-54 році за клопотанням дирекції радгоспу школа була реорганізована в середню. Відкрили  8 клас. Змінилася і матеріальна база школи: радгосп крім бараку виділив новий будинок під класи (його згадує Резніченко В.Т.). Допоміг придбати меблі, деякі наочні посібники. Контингент учнів зріс до 151, значно зріс кількісно і якісно педагогічний колектив (18 учителів, 6 з них має вищу освіту).

     У 1954 році радгосп виділяє школі ще три будинки. Було також придбано приладдя для фізкабінету, меблі, карти, закуплено більше 2000 примірників книг для бібліотеки. У цьому ж році директором школи було призначено Сироєдова Леонтія Ілліча.  Дев`ятнадцять років він очолював школу. Учасник Сталінградської битви, офіцер Радянської армії, секретар райкому на Закарпатті – такий його шлях, до того як він очолив нашу школу.

   У 1955 році відбувся перший випуск десятикласників, яких було 25. А вже восени школа отримала нове приміщення, яке було збудоване як типова семирічка, тому початкові класи залишалися в окремому приміщенні ( нині житловий будинок біля пошти).

        Із зростанням контингенту учнів до 392 виникла потреба у спорудженні нового більшого приміщення, яке б відповідало сучасним вимогам.

     Спорудження нової школи, як і, зрештою кожної сільської новобудови, давалося нелегко. Сам за себе говорить той факт, що до будівництва були причетні троє директорів місцевого господарства. Час від часу справа гальмувалася через ряд загальновідомих причин. І ось у 1993 р. всі клопоти й турботи були позаду. У тому, що 357 учнів та 38 учителів відзначили нарешті новосілля слід завдячувати насамперед працівникам райагробуду, адміністрації  «Городнього Велетня», Кізомиській сільській раді.

     Незабутнім було те 1 вересня 1993 року для першокласників, оскільки вони почули свій перший дзвоник у стінах нової школи і для випускників (класні керівники Гримайло В.Т. та Ігнатцова Т.Г.), адже для них це було останнє свято Першого Дзвоника. Особливо хвилюючим був момент коли Степанов В.І. (говний інженер  райагробуду) вручав символічний ключ від школи її хазяїну Соболєву В.М., А також коли директори школи та радгоспу перерізали стрічку перед вхідними дверями.

    Новобудова є 13 класних кімнат та 7 добре обладнаних кабінетів, бібліотеку, 2 спорзали,фотолабораторію,їдальню, тренувальну та актову зали. Першокласники отримали спальну та ігрову кімнати. Нарешті всі учні навчалися в одному приміщенні, а наявність актової зали дозволяє більш ефективно проводити урочистості, розвиваючі та розважальні заходи, кінолекторії, змагання, конкурси.

   За роки існування Велетенської школи її стіни прийняли більше 1,5 тисячі учнів. З них 34 мають золоті медалі, а 31- срібні. Серед найпоширеніших професій, які обирали випускники є лікарі, агрономи, фельдшери, інженери, робітники, шофери, моряки, бухгалтери, працівники торгівлі, музиканти, підприємці,працівники МВС.

     Є серед них більше 180 чоловік, які залишали школу лише на час навчання у вищих навчальних закладах, здобуваючи професію вчителя, з них 30 повернулося до рідної школи.

    Нехай не всі випускники зривали зірки з небес, але вчителям вони запам`яталися дитячою щирістю, дотепністю, вигадкою, добрим ставленням до оточуючих.   

немає данних